Економіка України

Загальна характеристика географічного розташування України та її природного потенціалу. Україна – держава Східної Європи, 95 % території якої розташовано на південному заході Східноєвропейської рівнини, а 5 % - займають Карпати і Кримські гори.

Україна з півдня омивається Чорним і Азовським морями, на заході має спільні кордони з Румунією (614 км), Молдовою (1222 км), Угорщиною (135 км), Словацькою Республікою (99 км) та Польщею (542 км), на півночі – з Білорусією (1084 км), на сході – з Росією (2295 км).

Загальна територія України складає 603,7 тис. кв. км, що становить понад 5,7 % території Європи та 0,44 % території світу. З півночі на південь Україна простягається на 893 км, із заходу на схід – на 1316 км. За площею Україна є найбільшою країною Європи і поступається лише європейській частині Російської Федерації.

Населення України складає 47,5 млн. і за його чисельністю вона поступається лише таким європейським країнам як Італія, Німеччина, Великобританія, Франція, Туреччина, а також європейській частині Російської Федерації. Українці – одна з найбільших націй Європи, друга за чисельністю поміж слов'янських.

Третину земель України (20,2 млн. га) становить зона лісостепу, зона степу займає 40 % (майже 25 млн. га). Україна знаменита своїми чорноземними ґрунтами, які вкривають дві третини території України і є найродючішими у світі, оскільки містять у верхньому шарі до 6 % гумусу.

Площа лісів і лісонасаджень займає 14 % усієї території (близько 10 млн. га). Природні рослинні комплекси широко використовуються як база для тваринництва, бджільництва, мисливських господарств, заготівлі лікарських трав.

Територією України протікає близько 73 тис. річок і відтоків завдовжки майже 248 тис. км та налічується близько 20 тис. озер. Головна річка Дніпро – третя за довжиною та площею басейну в Європі.

Україна належить до країн з кліматичним комфортом, оскільки розташована у двох кліматичних зонах: помірних широтах (рівнинна частина території, українські Карпати і Кримські гори) та субтропіках середземноморського типу (Південний берег Криму). Кількість годин сонячного сяйва коливається від 1700 на півночі до більш як 2400 на півдні. Сприятливі кліматичні умови, піщані пляжі роблять узбережжя Чорного і Азовського морів одним з найважливіших курортно-рекреаційних районів. Погодно-кліматичні умови на території України позитивно впливають на господарську діяльність, розвиток туризму, дозволяють використовувати екологічно чисті енергетичні ресурси вітру й сонця.

Україна володіє унікальними корисними копалинами.

Основною вугільною базою є Донбас (площа понад 50 тис. кв. км), запаси якого оцінюються в 109 млрд. т, шари – потужністю 0,6-1,2 м. Близько 10 тис. кв. км займає Львівсько-Волинський басейн із максимальною потужністю кам’яновугільних шарів – 2,8 м. До 6 млрд. т бурого вугілля розвідано в Дніпровському буровугільному басейні.

Нафта і природний газ зосереджені в Дніпровсько-Донецькому (понад 80 % видобутку) та Причорноморсько-Кримському (розвідано понад 60 родовищ) нафтогазоносних регіонах, а також у Карпатській нафтогазоносній провінції. Власні потреби України у нафті покриваються поки що на 10–15 %, у газі – на 25 %. Є в Україні торф і горючі сланці (розвідані запаси – близько 3 млрд. т), однак вони мають місцеве господарське значення.

Залізні руди залягають у Криворізькому залізорудному басейні (18,7 млрд. т), Кременчуцькому (4,5 млрд. т) та Білозерському (2,5 млрд. т) залізорудних районах і Керченському (1,8 млрд. т) залізорудному басейні. Найбільші у світі поклади марганцевих руд містяться в Нікопольському басейні (Великотокмацьке родовище – 1,3 млрд. т, Нікопольське – 0,9 млрд. т). Як значні оцінюються родовища нікелевих, хромінованих, титанових, ртутних (2-е місце в світі), поліметалевих руд. Останніми роками розвідано понад 15 родовищ золота.

За покладами нерудних (неметалевих) корисних копалин Україна посідає провідне місце в Європі і світі. Родовища озокериту (гірський віск) та самородної сірки – найбільші у світі; граніти й лабрадорити –кращі в Європі; поклади графіту – найбільші на європейському континенті. З давніх часів видобувають в Україні кам'яну та калійні солі. Є багата сировинна база для металургійної, порцелянової, хімічної, фаянсової промисловості, виробництва кераміки, литва, будівельних матеріалів; відкриті родовища коштовного і напівкоштовного каміння (берил, аметист, бурштин, яшма, гірський кришталь).

Державний та територіальний устрій України. Відповідно до Конституції (1996 р.), Україна є республікою, до складу якої входять Автономна Республіка Крим і 24 адміністративні області. Столиця – м. Київ. Територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості соціально-економічного розвитку регіонів з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій.

Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Главою держави є Президент України, вищим органом у системі органів виконавчої влади – Кабінет Міністрів України.

Національна валюта – гривня – стабільна і є повністю конвертованою для поточних розрахунків, а існуючі обмеження на конвертованість при операціях з капіталом відповідають положенням Статуту Міжнародного валютного фонду та іншим міжнародним зобов’язанням України.

Сучасні тенденції розвитку економіки України. Економіка сучасної України історично формувалася під впливом вигідного географічного положення на перетині стратегічних торговельних шляхів із Заходу на Схід та з Півночі на Південь; наявності родючих чорноземних ґрунтів, концентрації значних покладів корисних копалин, високої працьовитості та господарського ставлення до майна, притаманного населенню України з давніх-давен.

Після затяжного спаду у 90-х роках вже п’ятий рік Україна демонструє позитивну динаміку економічного розвитку. У 2000-2003 рр. номінальний валовий внутрішній продукт зріс на третину. Торік реальний ВВП збільшився на 9,4 %.

Протягом 2000-2003 рр. стабільно розвивалася промисловість, обсяги виробництва якої за цей час зросли на 60,3 %, у т. ч. у 2003 р. — на 15,8 %. Це найбільше досягнення серед країн не лише СНД, а й Європи. Середньорічний приріст продуктивності праці в галузі за 2000-2003 рр. становив 16,7 %, що майже в 4 рази перевищує показник за 1987-1990 рр.

Зростання промислового виробництва досягнуто за рахунок нарощення випуску конкурентоспроможної продукції: у чорній металургії – труб, у машинобудуванні – літаків, суден, автомобілів, хімічній та нафтохімічній промисловості – азотних мінеральних добрив, у легкій промисловості – трикотажних виробів, у целюлозно-паперовій – картону й паперу.

Особливо швидкими темпами розвивається машинобудування (2000 р. – 115,3 %, 2001 р. – 118,8 %, 2002 р. – 111,3 %, 2003 р. – 135,8 %). У 2003 р. істотно зросли обсяги виробництва наукоємних галузей транспортного машинобудування. Приріст продукції в залізничному машинобудуванні склав 72 %, автомобілебудуванні – 119, авіаційній промисловості – 26 %.

На підприємствах провідної галузі промисловості – металургії та з оброблення металу – у 2003 р. проти 1999 р. випуск продукції збільшився на 51 %. Позитивна динаміка розвитку спостерігається протягом 4-х років у хімічній та нафтохімічній промисловості. У 2003 р. порівняно з 1999 р. приріст обсягів продукції в галузі становив 49,6 %.

У 2000-2003 рр. суттєво активізувалася інноваційна діяльність промисловості. Щорічно збільшується виробництво нової техніки. У 2003 р. порівняно з 1999 р. кількість освоєних нових видів машин, устаткування, апаратів, приладів збільшилася в 1,5 раза і склала 710 найменувань. Загалом за 2000-2003 рр. було освоєно та поставлено на ринок майже 2,5 тис. найменувань такої продукції.

Збільшилася кількість підприємств, що здійснювали механізацію і автоматизацію виробництва. Протягом 2000-2003 рр. промислові підприємства України впровадили майже 5,4 тис. нових технологічних процесів. У 2003 р. інноваційно-активні підприємства впровадили на третину більше нових технологічних процесів ніж у 2002 р. Створено та поставлено на ринок 7,4 тис. найменувань нових видів промислової продукції.

Протягом 2000-2003 рр. обсяг валової продукції сільського господарства зріс на 11 %, у т. ч. у сільськогосподарських підприємствах зменшився – на 15,3 %, у господарствах населення – збільшився на 29,3 %. Продуктивність праці в сільському господарстві за останні чотири роки зросла більш ніж на третину, фондовіддача – у 2,3 раза, енергоємність скоротилася наполовину, на чверть підвищився ступінь переробки сільськогосподарської продукції. Сільськогосподарське виробництво набуває ознак експортно-орієнтованої галузі. За 2003 р. з України експортовано сільськогосподарської продукції на суму понад 2,7 млрд. дол. США, що на 14,4 % перевищує показники 2002 р.

Активно розвивається транспортний комплекс. Забезпечено стабілізацію та поступове зростання обсягів перевезень вантажів і пасажирів та переробки вантажів морськими торговельними портами.

За 2000-2003 рр. більш ніж на третину зросли обсяги будівництва та ремонту автомобільних доріг. Розпочалася масштабна реконструкція автомобільної дороги Київ–Одеса, яка має важливе значення для розбудови міжнародних транспортних коридорів.

Суттєво прискорився розвиток галузі зв’язку. У 2003 р. обсяг послуг зв'язку у порівнянні з 1999 р. зріс на 34,4 %. За 2003 р. операторами всіх форм власності надано послуг зв'язку на 13,2 млрд. грн., що на 19,6 % перевищує обсяги 2002 p., у т.ч. населенню – на 6,5 млрд. грн.

Рівень телефонізації підвищився до 47 телефонів на 100 сімей. Прискореними темпами розвивалася мережа мобільного зв'язку. На кінець 2003 р. кількість користувачів мобільного стільникового зв'язку досягла 6,5 млн. абонентів. Поліпшилася якість та збільшилися обсяги з усіх видів послуг поштового зв'язку.

З 2000 р. в Україні спостерігається стала тенденція розширення споживчого ринку: обсягів оптової, роздрібної торгівлі та ресторанного господарства. Оборот оптової та роздрібної торгівлі порівняно з 2000 р. зріс більш ніж наполовину. За 2003 р. у торговій мережі підприємств реалізовано 93 % продовольчих і 62 % непродовольчих товарів виробництва України.

Стрімкий розвиток виробничої сфери позитивно вплинув на доходи населення. У 2000-2003 рр. спостерігалася стійка тенденція до зростання реальних наявних доходів населення за темпами, вищими ніж динаміка ВВП. Загалом розмір реальної заробітної плати (з урахуванням зростання цін) з 1999 по 2003 р. зріс на 61,0 %, у т. ч. у 2003 р. на 15,2 %.

Відчутних зрушень досягнуто в розбудові бюджетно-фінансової сфери. Здійснено ефективні заходи, які дозволили збалансувати доходи і видатки державного бюджету. Якщо в 1994 р. дефіцит Зведеного бюджету складав 8,9 % ВВП і покривався значною мірою прямою емісією НБУ, то в 1999 р. його розміри зменшилися до 1,5 % ВВП. На цей час у державі використовувався лише ринковий механізм обслуговування бюджетного дефіциту. У 2000-2003 рр. дефіцит Зведеного бюджету склав мінімальну величину, що стало одним з визначальних чинників макроекономічної стабільності цього періоду.

У 2002-2003 рр. прийнято низку законів, які заклали підвалини реформування податкової системи, зокрема щодо зниження податкового навантаження на фізичних осіб та податку з прибутку підприємств. Так, з 1 січня 2004 р. зменшено ставки оподаткування прибутку підприємств з 30 % до 25 %, замінено прогресивну шкалу оподаткування (від 10 до 40 %) доходів фізичних осіб на єдину ставку оподаткування у 13 %, яка з 2007 р. буде збільшена до 15 %.

У напряму податкового реформування передбачається максимальна гармонізація законів до вимог Європейського Співтовариства, зменшення кількості податків, зборів (обов’язкових платежів) з 41 до 23, ліквідацію економічно необґрунтованих податкових пільг та виключень, передусім наданих за галузевою та професійними ознаками з одночасним розширенням бази оподаткування та вдосконаленням (спрощенням) механізмів адміністрування податків.

Вагому роль у стабілізації економіки відіграла грошово-кредитна політика, основним завданням якої було забезпечення істотного зростання рівня монетизації національної економіки як однієї з базових передумов її стабільного зростання. Так, у 2000-2003 рр. рівень монетизації збільшився з 14,5 % до 32 %. Суттєво зменшилися темпи інфляції, які не перевищували 10 %. Зокрема, якщо у 2000 р. їх показник становив 125,8 %, то у 2001 р. – 106,1 %, у 2002 р. – 99,4 % і у 2003 р. – 108,2 %. Поліпшилася структура грошей: у 2000 р. частка строкових депозитів (а це основний інвестиційний ресурс економіки) складала 33 %, а у 2003 р. – 42,5 %. Вклади населення зросли з 6,6 млрд. грн. у 2000 р. до 28,5 млрд. грн. на кінець 2003 р. Відчутно зменшилася частка грошей, що обертається поза банками.

У 2000-2003 рр. банківська система України мала стійку тенденцію зростання майже всіх показників – капіталу, зобов'язань і активів. Більш як у 4 рази зросли обсяги кредитів комерційних банків у реальну економіку. За цей час облікова ставка НБУ знизилася з 35,6 до 7 %, відповідно відсоткові ставки комерційних банків у національній валюті – з 40,3 до 17,8 %. Поліпшується якість кредитів. Протягом 2003 р. частка довгострокових кредитів зросла з 22 до 36 %. Норма обов'язкового резервування депозитів комерційних банків зменшилася з 17 % у 2000 р. до 7,7 % у 2003 р.

Валютні резерви Національного банку України зросли до 7 млрд. дол. США, що зміцнює стабільність монетарної системи та національної валюти; збільшує можливості погашення та обслуговування зовнішнього боргу; розширює можливості Національного банку для регулювання обмінного курсу та валютного ринку.

Позитивне сальдо платіжного балансу збільшилося з 3,9 % від ВВП у 2000 р. до 6 % за 2003 р. Таким чином, фактично подолана хронічна незбалансованість платіжного балансу, від'ємне сальдо поточного рахунку якого у 1992-1998 рр. сягало 2,7-3,3 % ВВП.

Протягом 2000-2003 рр. спостерігалися високі темпи зростання обсягів експорту товарів, який за цей час збільшився майже вдвічі. Особливо важливим є зростання експорту машинобудівної продукції, обсяги якої зокрема у 2003 р. збільшилися на 38 %. Основними споживачами продукції машинобудування є країни СНД. Водночас значно зросла (до 36,5 %) частка європейських країн. Частка експортних поставок до нових країн-членів ЄС зросла до 18,3 %.

Слід відзначити позитивну тенденцію в структурі імпорту, а саме –зростання частки продукції машинобудівної промисловості з 17,6 % у 2000 р. до 23,8 % у 2003 р. Протягом 2003 р. імпортні поставки машинобудівної продукції зросли на 51 %. Основним чинником такої динаміки є прискорення темпів оновлення основного капіталу та зростання у зв'язку з цим інвестиційного попиту на імпортні машини та обладнання.

Принципові позитивні зміни спостерігаються і в борговій політиці держави. Виважена політика щодо управління державним боргом у 2000-2003 рр. дозволила зменшити співвідношення загального обсягу державного боргу України до ВВП з 45 % на кінець 2000 p. до 29,4 % на кінець 2003 р. У 2003 р. вчасно і в повному обсязі було проведено всі виплати з погашення та обслуговування державного боргу, що сприяло підвищенню зацікавленості та довіри іноземних інвесторів до України.

У 2004 р. темпи зростання зберігаються високими. За шість місяців реальний ВВП зріс на 12,7 %. Зростання промислового виробництва стабільно високе і складає 14,7 %, а ріст у машинобудуванні перевищує цей показник у понад 2 раза, обсяги довгострокового банківського кредитування та кредитування інвестиційної діяльності зросли кожний на 36 %. Розширюються зовнішньоекономічні зв’язки – товарообіг в 1,4 раза перевищив минулорічний, а позитивне зовнішньоторговельне сальдо зросло у понад 4 раза, валютні резерви з початку року збільшилися в 1,6 раза та перевищили 11 млрд. дол. США.

Активно здійснюється соціальна політика: реальні доходи громадян у І півріччі 2004 р. зросли на 15,5 %, що майже утричі більше, ніж за відповідний період минулого року. Підвищено трудові пенсії і зарплати працівникам бюджетної сфери, що сприяло інтенсивному зростанню споживчого попиту домогосподарств і стало вагомим стимулом розвитку внутрішнього ринку.

Якісні зрушення були відмічені й міжнародними фінансовими організаціями, зокрема Міжнародним валютним фондом. Свідченням цього є затвердження у березні 2004 р. для України програми “Упереджувальний стенд-бай”, що передбачає залучення коштів фонду лише в разі їх необхідності.

Загалом за темпами зростання всього комплексу економічних показників у 2000-2004 рр. Україна увійшла до групи країн, які сьогодні лідирують у світі. За оцінками ЄБРР, середньорічні темпи зростання ВВП країн Центральної Європи та Балтії, які раніше лідирували, за відповідний період становили 3,3 %, тоді як в Україні – 7,4 %.

Стійке економічне зростання України позитивно вплинуло на загальну динаміку залучення іноземних інвестицій: у 2000-2003 рр. темпи їх приросту суттєво випереджали темпи зростання ВВП. Загальний обсяг іноземного капіталу в Україні вже перевищив 7,3 млрд. дол. США, майже половину з яких залучено за останні 3,5 роки.

Загальні умови інвестування. У країні сформувалося стабільне законодавство щодо іноземних інвестицій, яке забезпечує необхідні гарантії прав інвесторів та надає низку стимулів для ведення бізнесу.

Чинним законодавством іноземним інвесторам:

• гарантовано вільний переказ отриманих прибутків;

• передбачено гарантії щодо неможливості націоналізації інвестицій;

• закріплено право на відшкодування заподіяних їм органами влади збитків.

Для них встановлено національний режим підприємницької діяльності, валютного регулювання та оподаткування.

Іноземні інвестори мають право володіти та розпоряджатися в Україні нерухомим майном, а іноземні громадяни мають ті ж права, що і громадяни України. Іноземці можуть отримати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення, а сільськогосподарського – взяти в оренду.

Іноземні інвестиції звільняються від обкладення митними податками.

Національним законодавством передбачена можливість розв’язання інвестиційного спору з державою у судовому порядку як в Україні, так і за кордоном.

Серед законодавчих актів, що передбачають механізми стимулювання іноземних інвесторів до ведення підприємницької діяльності:

• Закон України “Про концесії”, який дозволяє іноземним інвесторам отримати і використовувати терміном до 50 років на концесійних умовах об’єкти державної та комунальної власності;

• Закон України “Про концесії на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг”, що створює умови для залучення на концесійних умовах інвестицій у сферу будівництва автомобільних доріг та об’єктів дорожньої інфраструктури;

• Закон України “Про угоди про розподіл продукції”, який створює сприятливі умови для інвестування у пошук, розвідку та видобування корисних копалин у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони;

• Закон України “Про лізинг”, який не обмежує суб’єктів підприємницької діяльності у праві займатися лізинговими операціями.

У 1998-1999 рр. було створено 11 спеціальних економічних зон і 9 територій пріоритетного розвитку, які займають 10 % території держави і передбачають низку податкових пільг для інвесторів щодо реалізації інвестиційних проектів. Крім того, відповідні податкові пільги передбачені і для інноваційних проектів, які будуть реалізуватися в 15 технологічних парках, що працюють в різних сферах діяльності.

В рамках ініційованої Президентом України податкової реформи зараз Верховною Радою України розглядається питання щодо зменшення діючої ставки податку на додану вартість з 20 до 17 %.

Для поліпшення умов бізнесу послідовно здійснюється дерегуляція підприємницької діяльності, роздержавлення та демонополізація виробництва. Зокрема, за роки незалежності було роздержавлено та приватизовано більше 90 тисяч підприємств. Нині частка приватного сектору у промисловому виробництві вже складає 79 %.

Інвестиційний клімат в Україні все більше позитивно оцінюється самими іноземними інвесторами. Зокрема, результати проведеного у 2002 р. опитування 122 найкрупніших іноземних компаній засвідчили, що 72 % з них не жалкують, що обрали цю країну для своїх інвестицій, більше 65 % респондентів вважають Україну політично та економічно стабільною державою, а майже половина оцінюють інвестиційний клімат тут як в цілому привабливим. Позитивні оцінки інвесторів щодо покращення інвестиційного клімату втричі перевищують негативні.